Вихід є!

Віра чи самопереконання

Моєму синові зараз п’ять років, і ось він уечері перед сном говорить мені:
– Мама, я не вірю в Бога!
– Чому ти в Нього не віриш? – запитую я.
– Я його не бачу. Я так хотів побачити Бога, але чому я не можу? Ти ж мені казала, що Він все створив: планети, людей, Всесвіт... Так чому Його не можна побачити?
– У Бога потрібно просто вірити! – відповіла я.
А сама замислилася: як йому пояснити, що таке віра?

Біблія дає таке визначення слову віра: «А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого» (до Євреїв 11:1). Іншими словами, віра – це наша впевненість у тому, що ми не можемо побачити або перевірити.

Часто віра є нашою впевненістю в чомусь. Раніше вірили, що наша планета пласка, і на багатті спалювали тих, хто в це не вірив. Перевірити цю теорію ніхто не міг – у це потрібно було просто вірити.
У житті є багато того, що ми приймаємо на віру: в науці, в культурі, у вихованні і, звичайно, в нашому ставленні до Бога. Тобто наша віра є переконаністю у чомусь, чого ми не можемо побачити або перевірити.

Та як переконати п’ятирічного малюка, що Бог існує? Можна йому довго розповідати історії з Біблії, як Бог все створив, як Він допомагав Своєму народові... Але краще порадити, як стати впевненим у тому, що Бог є!
– Мама, так якщо Він все створив, Він все може, так чому Він не може стати видимим?
– Може! І така історія є в Біблії...
Але, напевно, довго пояснювати, чому Бог цього не робить. Якщо коротко – це все заради нас.

Ми маємо можливість бачити Бога кожного дня! Як? Дуже просто! Потрібно говорити з Ним. Можна навіть розповісти Йому, що ти в Нього не віриш, бо не бачиш Його, і попросити Бога показати тобі, що Він дійсно є.
І що, Бог відповість? 100%! Він тебе створив, щоб спілкуватися з тобою. Він тебе любить! Бог навіть віддав Свого Сина Ісуса для того, щоб ти міг спілкуватися з Ним як зі Своїм Отцем.

Попроси у Бога те, що для тебе важливо, щось таке, після виконання чого ти зрозумієш: це міг зробити тільки Бог.
А що якщо це не здійсниться? Він обов’язково дасть тобі зрозуміти, що це тобі не потрібно або потрібно щось інше.

У моєму житті трапилася така історія. Коли моїй сестрі було вісім-дев’ять років, вона дуже захотіла собі ролики. І попросила батьків їх купити, але на той момент вони не мали можливості. Тоді мама дала їй дуже хорошу пораду: «Серденько, попроси ролики у Бога!» Сестра недовго думаючи пішла у свою кімнату, зачинила двері і буквально через хвилину вийшла і побігла на вулицю гуляти.
Минає година-дві, вона, радісна, прибігає додому і питає у мами: «Ну що, вже з’явилися ролики?» Мама з подивом каже: «Ще немає». Сестра знову вийшла на вулицю... Складно порахувати, скільки разів у цей день пролунало це запитання про ролики! Батьки не знали, як пояснити, чому ролики ще не з’явилися.
Через пару днів це питання вже не звучало, але було інше: «Чому Бог мені не дає ролики?» І тут мої батьки вирішили: треба щось робити... Через декілька тижнів був день народження сестри, і вони, звичайно, купили їй ролики.

А тепер найцікавіше: у день народження сестри батьки подарували їй ролики, але ввечері вона отримала в подарунок ще одні – від гостей. І ось тоді було дуже смішно і в той же час дуже ніяково. Тому що батьки вирішили допомогти Богу відповісти на молитву!

Дитяча віра дуже сильна. У дітей ще мало упереджень і внутрішніх обмежень. Вони вірять усім серцем!

Дійсно, нам потрібно застосовувати віру в дії! Тоді у нас не буде запитань, чи існує Бог, тому що, подивившись на своє життя, ми обов’язково побачимо моменти, коли Бог був поруч і допомагав.

Повір і ти! Поговори з Богом! А якщо не знаєш як, напиши нам!
Я і Бог